„Зарплата в конверті” та заробiтна плата нижче законодавчо встановленого розмiру мiнiмальної заробiтної плати... Ця словосполука за останні роки в повсякденному сприйнятті грає різноманітними аспектами: від престижної роботи, добрих заробітків – до відсутності страхового стажу та відсутності  права на пенсійне забезпечення.

  Та коли тобі ледь минуло двадцять — тридцять років   і ти хочеш заробити копійку, то про таку справу, як майбутня пенсія, взагалі й не думаєш. Аргументи такі: «най раз поживу»,  «моїм дітям треба їсти і вчитися сьогодні, а я сяду, складу руки й буду думати про свою пенсію, до якої так далеко?», « в мене уже десять років стажу є, та ще й де мої шістдесят, а може, й сімдесят — скоро підвищать пенсійний вік».
Є проблеми і в старшого покоління, людей передпенсійного та пенсійного віку, яким буває  важко взагалі знайти роботу, тож вимушені погоджуватись на умови  „зарплата в конверті”. А то і взагалі не здогадуються, що роботодавець не звітує за них як за найманих працівників, або показує зарплату нижче мінімальної ...
Отже, проблема в більшості випадків «зависає».
  Може, на неї й не варто звертати увагу, оскільки це особиста справа кожного. Та якщо замислитися глибше, то вона набиратиме дедалі глибшого суспільного значення. Нагадуємо, що страховий стаж – це період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісячно сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Поряд з цим, нарахування пенсії залежить від розміру заробітної плати (доходу), отриманої особою „легально” (проведеної по фінансових документах підприємства) та, відповідно, сплачених страхових внесків.
Нарахування заробітної плати менше законодавчо встановленого розміру не дає змоги працівникам підприємства при виході на пенсію отримувати пенсійні виплати в тих розмірах, на які вони розраховують. Сьогодні саме роботодавець, який є страхувальником для своїх найманих робітників, несе за них відповідальність, а працівник, як застрахована особа, має право звернутись до суду щодо сплати внесків в Пенсійний фонд.
  Цією  публікацією хочемо допомогти хоча б частково вникнути в ту проблему, яка чекатиме людей через роки, але про яку слід пам'ятати і дбати вже нині. Бо потім може стати не просто пізно, а непоправно пізно. Отже, на які пенсії можуть розраховувати нинішні молоді заробітчани, котрі працюють, як вони висловлюються, «начорно»?
 Людей краще попередити, сказавши їм правду: якщо працюють за неофіційно — не матимуть права на пенсію. Продовжу цілком бюрократично: щоб претендувати на пенсію або ж на соціальний захист, будь-хто із громадян згідно із Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має право добровільно застрахуватися і сплачувати за себе відповідні внески до Пенсійного фонду. Страховий стаж має становити не менш як п'ять років. Інакше особа не матиме права на пенсійне забезпечення. В разі нещасного випадку, коли такий робітник став інвалідом,  то коли не сплачував внески, він не має права на інвалідну пенсію, а в разі смерті — сім'я не має права на допомогу із втрати годувальника... Такий закон.
Багато хто із заробітчан чинить за логікою: доживу — і так пенсію дадуть або ж нарахують по старості.
  Нічого не дадуть і не нарахують, якщо громадянин не матиме п'ятирічного страхового стажу. Він може навіть не працювати все життя, але якщо внески до Пенсійного фонду сплачуватиме, може цілком розраховувати на пенсію.
До речі, такого поняття, як трудовий стаж, уже немає після того, як 1 січня 2004 доку набрав чинності вищезгаданий закон. Його замінено на стаж страховий, що передбачає обов'язкову сплату страхових внесків. Але, хоч це дивно, законодавець цим самим полегшив становище і заробітчан. Тепер, якщо людина працює  навіть нелегально, проте  сплачує пенсійні внески, чи добровільно доплачує  до суми мінімального  страхового внеску, може розраховувати на пенсію. Мінімальний внесок становить 33,2 відсотка від рівня мінімальної зарплатні, яка на даний час встановлена в країні.
   У разi, коли працiвниковi, який виконав мiсячну (годинну) норму працi, нарахована заробiтна плата нижче законодавчо встановленого розмiру мiнiмальної заробiтної плати, пiдприємство провадить доплату до її рiвня. Мiнiмальна заробiтна плата є державною соцiальною гарантiєю, обов'язковою на всiй територiї України для пiдприємств, установ, органiзацiй усiх форм власностi i господарювання та фiзичних осiб. Розмiр мiнiмальної заробiтної плати встановлюється i переглядається вiдповiдно до статей 9 i 10 Закону України "Про оплату працi".
   Наша держава через структури Пенсійного фонду, незважаючи на жодні труднощі, повинна все-таки дбати про своїх громадян: роз'яснювати, попереджати, консультувати...
Це тією чи іншою мірою робимо. Через відомчу та іншу пресу, під час проведення прийомів тощо. Просто цікавляться цими питаннями переважно люди старшого віку, а молоді дуже-дуже зрідка... Ми добре знаємо проблему безробіття, як і те, що велика кількість працездатного населення вимушена шукати можливості працевлаштовуватися. Старість, як співається у відомій пісні, попри щоденні клопоти житейські, приходить непомітно.

Управління Пенсіійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова