Згідно п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
       Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
     До земель сільськогосподарського призначення належать:
     а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
     б) не сільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під  господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо.
       Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:
     а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
     б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
     в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім  школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
     г) не сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;
     ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури
    Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.
     Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Відповідно до ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на
конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
    Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва
Відповідно до  ст. ст. 118, 123 Земельного кодексу України, юридична або фізична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у власність чи користування звертається з відповідним клопотанням до районної державної адміністрації. Для фізичних осіб у клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Для юридичних осіб – необхідно додати матеріали передбачені ч. 6 ст. 151 Земельного кодексу України, а саме це обґрунтування необхідності вилучення (викупу) та/або відведення земельної ділянки; зазначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування об’єкта з орієнтовними розмірами земельної ділянки; копія установчих документів.
   Відповідно до п. 7 ст. 118, п. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, районна державна адміністрація розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Згідно Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян та юридичних осіб організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються договором між сторонами. Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджений постановою КМ України від 04.03.2004 № 266 «Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».
   Згідно п. 8 ст.118 та п. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи, яка проводиться відповідно до Закону України «Про державну експертизу» та розділу 4 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему від 03.12.2004 № 391.
    Відповідно до п. 9 ст. 118, п. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, орган виконавчої влади у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом – після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання у користування або передачу у власність земельної ділянки.
Після прийняття рішення про надання у користування чи передачу у власність земельної ділянки розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему від 04.05.1999 № 43.
  Питання надання земель запасу чи резерву у користування або у власність регулюється нормами ст. ст. 123, 127, 128, 134 Земельного кодексу України, а саме за результатами проведення торгів.
Але на даний час, порядок земельних торгів на законодавчому рівні не врегульований.

Додати коментар

Ім'я (обов'язкове)

Оновити

Надіслати

Скасувати