Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Проте, державними виконавцями, які насамперед є державними службовцями, не завжди дотримуються встановлені законодавцем імперативні приписи щодо повного, своєчасного та неупередженого виконання рішення суду, що свою чергу тягне за собою затягування примусового виконання рішення суду або навіть призводить взагалі до неможливості його виконання.

Трапляються навіть випадки, коли неналежне виконання державними виконавцями своїх службових обов’язків взагалі призводить до ситуацій, при яких виконавче провадження навіть не відкривається і виконавчі документи повертаються стягувачам, що вже є перешкодою до реального виконання рішення суду.

Так, до прокуратури Московського району м. Харкова надійшло звернення начальника управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя на дії старшого державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ П., а саме на те, що у порушення вимог чинного законодавства державним виконавцем відмовлено у відкритті виконавчого провадження по виконанню постанови управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про стягнення штрафу з боржника.

В ході проведення прокуратурою району перевірки встановлено, що в порушення ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) державним виконавцем не вчинено необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 23 Закону, Додатку 6 до Інструкції про проведення виконавчих дій (далі Інструкція) державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред’явлення для примусового виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову.

Проте, вивченням змісту постанови від 09.12.2009 року обставини, які зумовлюють застосування вказаної норми закону не викладені та вони не є предметом об’єктивної дійсності, тобто виконавчий документ подано до виконання у встановлений законом строк.

В ході проведення перевірки встановлено, що в описовій частині постанови державного виконавця П. зазначено, що документ не відповідає п. 1 ст.19 Закону тому, що відсутня дата видачі. Вивченням постанови по справі про адміністративне правопорушення встановлено, що вона видана за номером 98 від 11.08.2009 року управлінням Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, підписана начальником управління та скріплена гербовою печаткою, тобто в свою чергу повністю відповідає вимогам Закону.

Крім того, у постанові є посилання на встановлений державним виконавцем факт відсутності будинку за адресою м. Харків, вул. Гв. Широнінців, 22Б/11. При цьому, державним виконавцем П. не проведено жодних дій щодо встановлення наявності будинку боржника за зазначеною адресою.

Також важливим є розуміння державного виконавця порядку застосування скорочень за адресами.

Так, прокурор вважав, що єдиним правильним розумінням зазначеною у постанові пенсійного фонду адресою боржника є будинок №22-б, квартира №11.

В ході подальшого вивчення постанови державного виконавця встановлено неправильність зазначення дати видачі виконавчого документу - 11.09.2009 року, тоді як виконавчий документ видано 11.08.2009 року, та невірно зазначено дату набрання виконавчого документу законної сили - 11.09.2009 року, тоді як у постанові про адміністративне правопорушення – 21.08.2009 року.

Перевіркою також встановлено, що у постанові державним виконавцем у порушення ч.4 ст. 26 Закону, не роз’яснено право заявника оскаржити прийняте рішення до начальника Московського ВДВС ХМУЮ.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець у 3-денний строк після надходження до нього виконавчого документа виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові.

Державним виконавцем порушено строк направлення постанови заявникові, так як дата її винесення 09.12.2009 року, а фактично направлено лише 23.12.2009 року, про що свідчить штемпель на конверті.

Крім того, в порушення ч.3 ст. 26 Закону державним виконавцем при поверненні виконавчого документу не роз’яснено стягувачу право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, про приведення виконавчого документа у відповідність із вимогами статті 19 Закону, що призвело до тривалого невиконання рішення про стягнення штрафу на користь держави.

Також, повертаючи виконавчий документ стягувачу з відміткою про відмову у відкритті виконавчого провадження державним виконавцем не скріплено зазначену відмітку гербовою печаткою Московського ВДВС ХМУЮ.

Незважаючи на численні порушення при прийнятті державним виконавцем рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження начальником Московського ВДВС ХМУЮ затверджено зазначену постанову.

Опитана в ході перевірки старший державний виконавець факт встановлених правопорушень не заперечувала.

За результатами перевірки постанову державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження прокурором району опротестовано та порушено провадження про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Чисельність виявлених порушень при проведенні виконавчих дій державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ свідчить про низький рівень підготовки спеціаліста на напрямку виконання рішень судів та інших виконавчих документів та є недопустимими у подальшому.

< Попередня		Наступна >