Договір довічного утримання (догляду) – одна з правових форм реалізації фізичною особою, у разі необхідності, забезпечення собі довічного утримання (догляду).

За цим договором одна сторона (відчужувач) передає другій стороні у власність будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач майна зобов'язується забезпечувати відчужувача матеріальним утриманням та (або) доглядом довічно, чи тим і іншим одночасно.
 Відчужувачем у договорі може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я. Цивільним Кодексом допускається  посвідчення   договору довічного утримання на користь кількох фізичних осіб, частки яких у праві на одержання утримання (догляду) вважаються рівними. Набувачем у цьому договорі може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа. Договір довічного утримання (догляду) може також бути укладений відчужувачем на користь третьої особи. Обов'язково у договорі довічного утримання має бути вказана оцінка відчужуваного майна, яка визначається за згодою сторін, а також конкретні види матеріального і грошового забезпечення та строками його надання. У тексті договору обов'язково зазначається, що набувач майна зобов'язаний надавити відчужувачу довічно матеріальне забезпечення, а також усі види догляду з їх конкретизуванням  та визначенням грошової оцінки матеріального забезпечення, яка встановлюється за домовленістю сторін. Зустрічне майнове надання, що отримує відчужувач, є суттєвою умовою договору довічного утримання, а тому сторони повинні визначатись з його розміром та формою. Формами такого забезпечення можуть бути: надання житла, харчування, догляд, наймання медичного персоналу, різні види допомоги.  
Крім того, набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором. Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, то витрати на поховання відчужувача мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.              
Договір довічного утримання (догляду) належить до договорів, для яких передбачена обов'язкова форма та нотаріальне посвідчення. Недотримання вимоги відносно форми договору тягне за собою визнання договору недійсним. Моментом виникнення права власності на нерухоме майно, яке передається за договором довічного утримання (догляду), є його державна реєстрація. Для забезпечення виконання договору довічного утримання (догляду) законом встановлені  норми, відповідно до яких набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, що передане йому за договором, укладати щодо цього майна договір застави або передавати будь - кому у власність на підставі іншого правочину. На передане набувачу майно протягом життя відчужувача також не може бути звернено стягнення. Втрата (знищення), пошкодження такого майна не є підставою для припинення чи зменшення обсягу обов'язків набувача перед відчужувачем. Водночас, нотаріус згідно чинного законодавства повинен накласти заборону на відчуження набувачем цього майна до припинення дії договору. Зазначені заходи щодо обмеження прав власності набувача на набуте майно встановлені законом спеціально для забезпечення виконання набувачем своїх обов'язків за договором.   
Відчужувач по договору довічного утримання (догляду) має право на належне утримання та/або догляд за ним з боку набувача майна на умовах та в порядку, що визначені договором. Якщо набувач не виконує або неналежно виконує свої обов'язки за договором, то відчужувач має право вимагати розірвання договору. При цьому не має значення, є вина набувача майна в тому, що його обов'язки не виконуються належним чином, чи немає. Розірвання договору відбувається у судовому порядку, і відчужувачу доведеться довести у суді, що набувач дійсно не виконує взяті на себе зобов'язання. Просто так розірвати договір довічного утримання (догляду) лише на тій підставі, що хтось запропонував більше матеріальне утримання, відчужувач не має права. У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) через невиконання або неналежне виконання набувачем своїх обов'язків, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передано, і має право вимагати його повернення від набувача. В даному випадку витрати, що понесені набувачем на утримання та/або догляд відчужувача поверненню не підлягають. Договір довічного утримання (догляду) може розірваний і на вимогу набувача майна. Закон не встановлює конкретних причин, на підставі яких набувач може розірвати договір, тому розірвати договір набувач може фактично з будь-яких причин. Відбувається це також у судовому порядку. У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення (наприклад, вчинення відчужувачем перешкод при виконанні набувачем своїх обов'язків), суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за даним договором. В будь-якому разі, у випадку розірвання договору довічного утримання (догляду)з вини відчужувача набувач має право вимагати відшкодування всіх витрат, понесених ним під час належного виконання такого договору.
Договір припиняється зі смертю відчужувача.У разі смерті набувача майна фізичної особи обов'язки за договором переходять до тих спадкоємців, до яких переходить майно, яке було відчужене.
Таким чином вбачається, що саме така форма відчуження майна, як договір довічного утримання (догляду) є гарантом захисту прав осіб похилого віку, осіб з фізичними вадами, забезпечення їх достойного догляду та створення належних умов життя.

Головний спеціаліст відділу нотаріату

 

Головного управління юстиції в Харківській області Клемпарська В.М.

< Попередня		Наступна >