Пошук по сайту

Договір дарування: альтернатива

Договір дарування є одним із найстаріших та найпоширеніших цивільно-правових договорів.
Суть договору дарування розкривається через його безоплатність, а соціальна його значимість полягає у безкорисності. У нотаріальній практиці договір дарування є найбільш посвідчувальним, і це обумовлено самою природою цього договору – його  безоплатністю, та безкорисністю.
Дарування — це правочин, заснований на взаємній згоді, а не за волею одного дарувальника. До прийняття дарунка обдарованою особою дарування позбавлене будь-якого змісту.
Поняття договору дарування закріплено у ч. 1 ст. 717 ЦК України: за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Реальний договір (безпосереднє дарування) вважається укладеним з моменту передачі дарунка обдарованому. Він укладається і виконується в момент передачі речі. Право власності на дарунок виникає з моменту його прийняття.
Договір дарування характеризується низкою ознак, завдяки яким його відокремлюють серед інших договірних зобов’язань, до них належать:
•    безоплатність,
•    дарувальницький намір;
•     згода обдарованого на прийняття дарунка;безповоротність переходу прав;
•    безстроковість дарування.
Серед ознак, котрі характеризують договір дарування як такий, найбільш важливою є безоплатність (ч. 1 ст. 717 ЦК України). Безоплатність договору дарування є імперативною його ознакою, котра закріплена в законі. Будь-яке зустрічне задоволення на користь дарувальника прямо заборонено.
Частина 2 ст. 717 ЦК України передбачає, що договір, котрий установлює обов’язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. Отже, договір є нікчемним у випадку, коли мотив закріплений у договорі й спрямований на користь дарувальника. Під безоплатністю договору дарування належить розуміти відсутність зі сторони обдарованого будь-якого зустрічного задоволення на користь дарувальника.
Звертаючись до нотаріальної контори з наміром укласти договір дарування квартири, будинку або іншого майна, необхідно чітко розуміти, що з моменту підписання договору у обдарованого виникає право власності на це майно і він не має ніяких зобов’язань до дарувальника.
Альтернативою договору дарування може бути договір довічного утримання або спадковий договір. За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і тільки в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Предметом спадкового договору, відповідно до ст. 1302 ЦК України, може бути будь-яке рухоме і нерухоме майно, яке має значну цінність. Відповідно до ст. 1307 ЦК України на майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. За спадковим договором, право власті  до смерті відчужувача залишається за ним, але він  не має права його відчужувати. Набувачу необхідно виконувати розпорядження відчужувача, які повинні бути чітко прописані в тексті договору. До набувача право власності переходить після смерті відчужувача.
За договором довічного утримання (догляду), який регулюється ст. ст. 744-749 ЦК України, одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру, або їх частину, інше майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується довічно забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження, таким чином право розпорядження у набувача виникає тільки після смерті відчужувача. Набувач стає власником з моменту державної реєстрації договору (якщо за договором передається нерухоме майно) або з моменту нотаріального посвідчення договору, але до смерті відчужувача набувач не має права відчужувати (розпоряджатися ) це майно та передавати його в заставу.
Договір дарування, спадковий договір, договір довічного утримання (догляду) – є договорами відчуження, але тільки за останніми двома набувач має зобов’язання перед відчужувачем.  Перш ніж зробити такий серйозний крок  - розпорядитися своїм нерухомим майном, а це, як правило, єдине що є у літньої людини, необхідно все виважити та зробити привільний вибір. Отже,  вибір залишається за Вами.
В.М.  Клемпарська, головний спеціаліст відділу нотаріату Головного управління юстиції у Харківській області

Надійность інформації

Всі матеріали, розміщені на даному сайті, надані організаціями Харківської області офіційно: затверджені печаткой та підписом відповідальної особи. Відповідальність за достовірність конкретної статті несе її автор. 
Яндекс.Метрика

Вхід Авторів