Яким є погляд  досвідченого юриста на нинішній стан судової системи, її проблеми і перспективи?Своєю думкою ділиться голова Харківського апеляційного господарського суду, Заслужений юрист України Василь Іванович Кухар.   
-    Представники мас-медіа часто запитують мене про переваги та недоліки нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який прийнятий нещодавно в нашій державі. Я абсолютно переконаний, що обговорювати або критикувати закони, – не прерогатива суддів. Наша місія - їх виконувати. Але хочу зупинитися на деяких суттєвих моментах. До розробки цього нормативного акта були залучені як науковці, так і практики. Законопроект виносився на обговорення і багато пропозицій господарських судів було враховано, зокрема, новий закон містить дієві механізми запобігання зловживанню процесуальними правами. І як ми вже переконалися на практиці в ході застосування нового закону, зміни, які ним було внесено до Господарського процесуального кодексу України, дійсно сприяють підвищенню оперативності та якості відправлення правосуддя.
-    Але безумовної довіри суб’єктів права до наших судів поки ще немає…
-    Справа не в довірі. Звертаючись до господарського суду, кожний підприємець, наприклад, має усвідомити, що він мусить самостійно подбати про надання аргументів, доводячи свою правоту. А якщо доказів цієї правоти немає і суд першої інстанції приймає рішення не на його користь, то це вина не суду, а його власна. У чомусь, можливо, допустив промах: неправильно оформив господарські відносини або партнерські угоди в бізнесі, найняв непрофесійного адвоката і так далі...
    Але так склалося в нашому суспільстві, що практично кожна людина, вперше звертаючись до суду, вже з самого початку налаштована на можливе неприйняття результатів розгляду справи; планує у разі незгоди з судовим рішенням «стартувати» у наступні інстанції. Люди так і кажуть: «А ми до самого верху дійдемо!».  Разом з тим, практика звернення по одному спору в усі три інстанції у більшості випадків є невиправданою. До речі, у країнах Заходу, чия судова система береться нашими законотворцями за взірець, рішення, які приймаються першою інстанцією, як правило, у дев’яноста випадках із ста остаточні і не оскаржуються, бо практика трактування і застосування законів є однаковою і чітко визначеною.
-    Окрім того, що наш народ здавна звик до думки, що у пошуках правди не обійтися без «ходіння по муках», сама система судоустрою дуже непроста... Чи не є в цьому одна з причин поширеного у нас так званого «сутяжництва»?
-    Якщо говорити про судоустрій, то новий Закон наблизив його до світових стандартів. Зокрема, тепер виключений порядок подвійної касації, а разом з тим і різне тлумачення практики. Адже в системі господарських та адміністративних судів були касаційні інстанції у вигляді двох вищих судів, але поряд з цим Верховний Суд України теж міг повторно розглядати справи як касаційна інстанція. Це був нонсенс, якого немає в жодній державі світу! Тепер, нарешті, законодавець залишив в якості касаційної інстанції тільки вищі спеціалізовані суди, а Верховний Суд позбавив таких функцій.
Втім, неабияку роль відіграє і загальний рівень правосвідомості в суспільстві. В цьому плані абсолютно неприпустимими я вважаю заклики до ігнорування права і закону. Адже з найвищих трибун іноді лунало «звернення» відомих представників попередньої влади до підприємців: «Банки вас грабують, не повертайте їм гроші!». З'явилися навіть оголошення про те, що якісь структури готові допомогти підприємцям, що брали кредити в банку на розвиток бізнесу і не бажають їх повертати, уникнути відповідальності перед кредитором і при цьому зберегти своє заставне майно. Неабиякою мірою, мабуть, наслідком цієї «пропаганди» з'явилося помітне зростання кількості справ про банкрутство фізичних осіб-підприємців: у судах першої інстанції їх уже близько 1200. Але давайте запитаємо себе: чи тільки банки постраждають в результаті такої політики? Адже вони видавали кредити, в основному, з коштів вкладників, серед яких чимало простих людей: вчителів, лікарів, пенсіонерів. І місія суду тут тільки одна: по справедливості розглянути ці справи.
-    Наскільки, на Ваш погляд, кваліфікація працівників судової системи сьогодні відповідає високій місії третьої гілки влади?
- Будьте впевнені: суди господарської системи працюють на належному рівні. У нас є добре підготовлені фахівці, які досконало знають свою справу.
Але як керівник і юрист я не можу не турбуватися про рівень підготовки юридичних кадрів в країні, зокрема, формування висококваліфікованого і високоморального корпусу суддів.
Робота з кадрами, на мій погляд, повинна починатися з відбору абітурієнтів при вступі до юридичних вузів. Адже від професійної підготовки фахівців для судової системи, їхніх високих моральних якостей та життєвого залежить ефективність відправлення правосуддя, рівень довіри до суду в суспільстві.
Харкову в цьому плані, безперечно, пощастило, адже Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого – головна наша «кузня кадрів» -  по праву вважається одним з провідних юридичних вузів в Україні, і це при тому, що конкуренція у цій сфері є нині просто шаленою. Так, якщо за часів СРСР була тільки трійка юридичних вузів і приблизно стільки ж профільних кафедр в університетах, то тепер юридичну освіту в Україні надають аж 220 вузів.
Зайве й говорити про те, що не скрізь рівень підготовки є достатнім. Разом з тим, стверджувати про девальвацію юридичної освіти і про те, що студенти-юристи – це майбутні безробітні, я б не став. Час неминуче розставляє все на свої місця, і справжній фахівець, на моє глибоке переконання, завжди знайде собі гідну роботу, у тому числі, і в судових установах.
-    І все-таки, Василю Івановичу, у судовій системі треба ще щось реформувати?
- Реформування – справа нелегка, адже на кожному новому етапі розвитку суспільства судова система повинна відповідати викликам часу. Вважаю, що цей процес нині іде у вірному напрямку. Так, Указом Президента України від 12 серпня нинішнього року до територіальної юрисдикції Харківського апеляційного господарського суду повернено Полтавську область. Тим самим забезпечено доступність правосуддя і захист охоронюваних законом прав та інтересів суб’єктів господарювання Полтавської області, для яких зручніше за територіальною приналежністю подавати апеляцію до Харкова, ніж оббивати столичні пороги.
Щодо вдосконалення судоустрою, то тут знову ж таки приємно відзначити, що до нашої думки прислухається законодавець. Так, у серпні цього року на відповідний запит Вищого господарського суду України нами було узагальнено пропозиції господарських судів Харківського апеляційного округу стосовно змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та направлено для подальшого опрацювання і внесення до Верховної Ради України.
У зв’язку з цим зазначу, що реформування судової системи не є самоціллю. Адже головною метою залишається ефективний захист законних прав та охоронюваних законом інтересів кожного, хто звертається до суду.
І оскільки суди є невід'ємною частиною держави, то подальше поліпшення їх роботи неможливе без таких загальних потужних факторів, як зміцнення економіки, нарощування обсягів виробництва, створення якісного, конкурентноспроможного національного продукту. А буде міцною держава - буде сильним і суд. Водночас запорукою ефективності роботи суду є загальне підвищення рівня правової культури.
І позитивні зрушення відбудуться лише в тому разі, якщо в суспільстві, і конкретно в кожному з нас, буде сформовано почуття поваги до закону, прагнення до його неухильного виконання. Тільки тоді ми зможемо говорити про існування дієвої судової влади, яка вирішує спірні питання у суворій відповідності до букви і духу Закону.
 

Наступна >