Вибір професії юриста був омріяним з дитинства. Десь із класу сьомого я запланував вступити саме до Харківського юридичного інституту ім. Дзержинського (зараз Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»).

Цей навчальний заклад є визначальним для того, щоб можна було вважати себе юристом-професіоналом, особливо працюючи в правоохоронних органах.
Щодо кращих сторін нашої професії, нагадаю вислів відомого давньогрецького філософа Платона: «З усіх наук найбільш удосконалює людину, яка ними займається, наука про закони». Саме юриспруденція, як професія, право, як наука, закріплює справедливі громадські відносини людей у суспільстві. Зважаючи на швидкоплинність часу, система законодавчої бази повинна враховувати зростаючі інтереси людей та їх потреби, і, таким чином, регулювати права і свободи громадян. На мою думку, юрист як професіонал, перш за все, повинен володіти терпінням, наполегливістю, витримкою, умінням слухати людей і доносити в доступній для них формі ті нормативні документи, які сьогодні регулюють суспільне життя. І жодним чином не ставити себе вище над іншими. У будь-якому випадку посередником між законом і громадянином є юрист, який повинен чітко розуміти проблеми законодавства, і яким чином його застосувати не на шкоду суспільству. І, зрозуміло, бути в курсі всіх подій, які відбуваються в законодавчій сфері.
Виходячи з вищесказаного, звичайно ж, можна виділити і те, що не повинен дозволяти собі правознавець. Вважаю, що юрист ніколи не має давати волю емоціям, мати поверхневе відношення до вивчення тих чи інших нормативних актів, поблажливого ставлення до людей, незалежно від того, яку соціальну сходинку вони займають у суспільстві.
Навчаючись у вузі, я познайомився із прекрасними викладачами, яких вважаю вчителями свого життя. Не надаючи цьому якогось ідолопоклонства, тим не менше визнаю, що люди, котрі викладали нам юридичні науки, певною мірою унікуми. Це, насамперед, на той час завідуючий кафедрою криміналістики Віолетта Омелянівна Коновалова, завідуючий кафедрою кримінального процесу, нині покійний Семен Аронович Альперт, якого я вважаю винятковою людиною. Він був і улюбленцем студентів, і Професіоналом з великої літери. І хотілося б згадати такий випадок, який стався під час складання іспиту з кримінального процесу. Я був добре підготовлений до цього екзамену. Стіл в аудиторії був розміщений таким чином, що ноги зі сторони викладача було куди поставити, а зі сторони студента – ні. Та коли я сідав, коліном так ударився, що все з голови «вилетіло», все забув. Однак він поставився до цього по-людськи. Ми з ним почали говорити на різноманітні теми. А потім я говорю: «Все, я згадав!». Семен Аронович відповів: «Давайте, розказуйте». У результаті я отримав п’ятірку. Це слугує прикладом професійного, психологічно вмотивованого, поважного ставлення до студентів.
Неможливо не згадати унікального викладача логіки Цаліна Степана Дмитровича з його особливим почуттям гумору, незабутнім за тембром голосу зверненням до студентів: «Колего!»
А ще ми були в захваті від лекцій заслуженого професора Миколи Миколайовича Страхова. По закінченню заняття студенти завжди вставали і аплодували. Виділяти когось із когорти викладачів нинішнього юридичного університету дуже складно, тому що там працює висококваліфікований та досвідчений колектив науковців-педагогів. Це є великою заслугою, передусім, ректора Василя Яковича Тація та керівництва університету.
Вважаю, що я знайшов своє покликання, і якби мені повернули той період та вік, коли я обирав професію, то зупинився б саме на ній. І це – недарма: одна моя донька вже теж працює юристом, а друга навчається на п’ятому курсі юридичного університету. Напевно те, що я знаю, вмію і можу, сподобалося дітям і вони обрали такий же фах.
Мої побажання українським законодавцям: виходячи з того об’єму нормативної бази, яка існує у нашій державі, наші законодавці, народні депутати, наукові працівники все-таки повинні враховувати те, що чим більше законодавчої бази, тим більша ймовірність виникнення помилок. Закон повинен бути зрозумілим, ясним, доступним і, звичайно ж, практичним. Велика кількість норм, які існують у багатьох законах, є просто декларативними і не несуть за собою ніякого навантаження. Можна прочитати і забути, а можна запам’ятати і виконувати. Тоді все стане на свої місця, буде чітко і зрозуміло. Так само не повинні допускати двозначного тлумачення у законодавстві. Певна річ, краще попрацювати над законом довше, ніж поспішно видати його і постійно вносити зміни, заплутатись у цих змінах, або під кожну окрему норму права вписувати свої бізнес-інтереси. І в результаті вийде, що нормативний документ пронизаний не загальною гармонічною тканиною, а якимись окремими латками.
Професійне свято завжди відзначається у нас копіткою працею. Але, поза всяким сумнівом, потім збираємось із друзями, колегами, однокурсниками. Якось так вдало вийшло, що у нашій групі були студенти з різних областей України. Тому зараз мої друзі працюють від Чопа до Луганська, від Чернігова до Криму. У будь-якому регіоні, куди б не поїхав, під час роботи чи відпочинку, завжди можу знайти свого одногрупника чи однокурсника. Приємно зустрітись і згадати молодість.
Хочу від душі побажати всім колегам, юристам успіху в роботі, в професійній кар’єрі. Щоб у сім’ях завжди був мир, затишок, тепло і достаток!

Олександр Тютюнник, начальник митного поста «Товарний» Харківської обласної митниці, радник митної служби 1 рангу.