– Миколо Іллічу, що привело Вас у юриспруденцію?

– Звільнившись у запас з лав Радянської армії, я буквально з потяга, у військовому обмундируванні, маючи досвід комсомольської роботи у політвідділі дивізії, який володів правами райкому, переступив поріг Харківського міськкому комсомолу. Але умовою прийняття на роботу було обов’язкове отримання вищої освіти. Я замислився над можливістю поступити на історичний факультет університету. Дізнавшись про це, один із моїх керівників, третій секретар Харківського міськкому комсомолу Сергій Гнатович Романов скептично вигукнув: «Історичний факультет? У тебе є всі дані, щоб стати юристом!».

Ось так він визначив мою подальшу долю.

У 1975 році, коли вже був отриманий диплом юриста, я розлучився з комсомолом. Тоді почалася моя суддівська біографія.

– Ви є людиною, яка зробила чималий внесок у розвиток і вдосконалення вітчизняного законодавства. Але і сьогодні нарікань на проблеми, що існують у правовому полі, ще чимало.

– Дійсно, моя доля тісно пов’язана з історією становлення та розвитку судочинства незалежної України. Протягом багатьох років я був суддею, головою судів районного та обласного рівнів, першим заступником голови одного з Вищих судів України. І при цьому завжди був переконаним прихильником і активним учасником реформування системи.

Восени 1994 року, будучи суддею, я отримав рідкісну можливість працювати у складі Конституційної комісії України. Вже тоді чітко розумів: треба створити в державі умови, при яких не було б роздвоєння або ще більш дрібного розподілу влади. Але до складу Конституційної комісії входили представники різних політичних сил. Були серед них і реформатори, і консерватори, тому далеко не всі здорові думки були почуті і прийняті. А результат ми відчуваємо з вами протягом довгих років. По суті, в країні існує три центри прийняття рішень: Президент, прем’єр-міністр, голова Верховної Ради. Недавні роздори, недовіра, відверта ворожнеча попередніх керівників – результат не лише особистого протистояння, але й недосконалого законодавства, фактично привели країну до занепаду. Про ефективні реформи в таких умовах не можна було мріяти.

Треба об’єднувати зусилля і консолідувати суспільство – таке завдання ставить перед собою нова влада. Президент України Віктор Янукович, відповідаючи на питання, що вдалося зробити за короткий час управління державою, сказав так: «Ми подолали управлінський хаос. Припинено війну «гілок влади».

Безумовно, це добре, коли біля керма знаходяться люди, здатні до узгоджених дій, взаєморозуміння. Але, як юрист, можу лише наголосити: в країні буде лад і порядок, якщо будуть створені відповідні правові гарантії стабільності, а саме будуть усунені, перш за все, протиріччя в законодавстві, в тому числі, в Конституції – нашому головному Законі.

На жаль, не все робиться так швидко, як хотілося б. Причина криється, як не банально це звучить, в економічних проблемах країни. Буде сильною економіка – покращаться умови роботи судів та інших правоохоронних органів.

– Щоб Ви хотіли побажати юристам на честь професійного свята?

– Розмірковуючи про професійний обов’язок юристів, що працюють в умовах становлення правової держави, я б сказав так: «Ми – як той вартовий, якому видали старовинну кремнієву рушницю, через свою давнину небезпечну як для стрілка, так і для оточуючих. Але кинути цю рушницю вартовий не може, якщо він чесний: «Поки я на посту, повинен діяти тим, що в мене є».

Чітке знання, правильне тлумачення Закону та неухильне дотримання його букви – головна «зброя» юриста в усі часи.

Від нашого професіоналізму, принциповості, вірності службовому обов’язку залежить стан правопорядку в державі, одним з найважливіших пріоритетів якої проголошений принцип Верховенства права.

Юристи є невід’ємною частиною національної еліти, якій належить провідна роль в організації життєдіяльності суспільства в рамках законодавчих норм, регламентів і правил, спрямованих на утвердження справедливості і законності.

Де б ми не працювали: в органах державної влади чи місцевого самоврядування, в суді або в прокуратурі, в громадських або державних організаціях, на підприємствах чи в установах, – скрізь від нас чекають сумлінного виконання професійних обов’язків, високої грамотності, досконального знання законів, вміння застосовувати їх на практиці, захищати і відстоювати законні інтереси суб’єктів права.

Бажаю колегам усіх благ на шляху вашого професійного росту!

Будьте активними учасниками процесу демократичних перетворень, формування та зміцнення основ нашої правової держави!